Старі Черкаси

Ущілиною між двома пагорбами збігала з горішньої частини Черкас до Дніпра широка вулиця, замощена грубим камінням. Міщани називали її Старобазарною. Із залізничного вокзалу до пароплавної пристані і назад вдень і вночі гуркотіли по бруківці неоковирні грабарки, завантажені лісом, борошном, шкірою і цвяхами - всім тим, що виробляли невеликі підприємства, які були розташовані на Подолі та Митниці. Такою на початку XX ст. бачив Старобазарну вулицю в Черкасах наш земляк, письменник О. Лебеденко, який тоді навчався у міській гімназії. Пізніше він описав її в біографічній повісті "Перша міністерська". Старобазарна була центральною магістраллю цього району і одною з найупорядкованіших вулиць Подолу.
Спочатку вулиця була дуже короткою - всього один квартал завдовжки. А згодом, у другій половині ХІХ ст., в період активної забудови міста в бік ріки, вона протягнулась ще на один квартал житлового масиву. Його перетинала окрема вулиця Дніпровська. У 1899 р., коли в Черкасах була введена нумерація будинків, Старобазарну продовжили до Дніпра, а назву Дніпровскої дали новій вулиці, яка водночас стала і захисною дамбою впродовж ріки. На Старобазарній на той часнараховувалось понад п'ятнадцять добротних кам'яних будинків, частина яких була зруйнована в роки Великої Вітчизняної війни. В період намиву берега нового моря в 60-х роках другий придніпровський квартал був знесений, і до наших днів зберігся лише узвіз.
В будинках на Старобазарній вулиці мешкали черкаські купці і підприємці: Школьников, Куперштейн (їх будівлі збереглися), Ципін, Гроссе, Смолюк, Гольштейн, ковалі Херсонський, Глухий, Гончаров, лікарі, грабарі.
Забудовувалася вулиця на початку минулого століття спочатку глинобитними хатинами під солом'яними стріхами, а згодом (після 60-х років XIX ст.) з'явились кам'яні будівлі. Міська дума охоче давала дозвіл на забудову вулиці.
 Після першого кварталу Старобазарну перетинала широка магістраль Подолу і Митниці - вулиця Шолом-Алейхема (раніше вона складалась з двох вулиць - Єврейської і Червоної, нині це одна - набережна ім. Ю. Гагаріна). Внизу, проти гімназії, знаходився тупиковий провулок Шаталінський, де раніше містився невеличкий цегельний завод Погрібного, а нижче - Ратницький (тепер Робітничий) провулок.
На розі вулиць Старобазарної та Єврейської містився базарний майдан, де були обладнані торгові ряди. Після того, як в горішній частині міста з'явився новий базар біля Миколаївської церкви, базар внизу дістав назву Старого. Звідси й пішла назва межуючої вулиці - Старобазарна. Старий базар існував до 50-х років нашого століття, "Старий базар -це був центр єврейської частини міста, майже гетто, - згадує О. Лебеденко в повісті "Перша міністерська", - де живуть старосвітські старики, широкоплечі бородачі - ремісники. Старий базар, де немає садів "єврейська дітвора, як веселі горобці, заповнюють вулицю, де живуть людина на людині в підвалах і навіть на горищах, показуючи усій вулиці в слухові віконця стару білизну і червоні перини".
Кожний будинок цієї вулиці - своєрідна історична пам'ятка, яка може багато розповісти черкасцям нинішнього покоління про минувшину. Якщо спускатись з горішньої частини вулиці вниз, то праворуч нас зустрічає перший двоповерховий красивий будинок, що належав колись підприємцю Школьникову, який мав на цій вулиці ще дві житлові споруди, а також пекарню і лазню. В кінці минулого і на початку цього століття в будинку жив голова Черкаської міської думи. Пізніше його орендували єврейські сімї , які в 1905 р, пережили не один єврейський погром. У липні 1919 р. в будинку знаходилося бюро і часто відбувалися збори міського комітету єврейської соціал-демократичної робітничої партії Поалет-Ціон. Будинок, якому вже перевалило за сто років, ще й досі служить людям.
Навпроти нього трохи нижче по вулиці стояв довгий глинобитний будинок, який на початку століття було обладнано під лікарню для будівельників залізниці, що діяла з 1907 по 1913 р.
З 1935 р. Старобазарна вулиця була перейменована на честь Куйбишева. Ця вулиця пов'язана з історією Дніпровської військової Флотилії У 1919-1920 роках в будинку підприємця Гольштейна містився напівекіпаж флотилії, а з 1944 по 1947 р. в чотирьох будинках вулиці розташовувались штаб, різні служби та майстерня 10-го особого рятувального суднопідйомного загону флотилії на чолі з капітаном 3-го рангу М.О. Ховріним. На Дніпрі стояли спеціальні судна загону, бронекатери, тральщики тощо.
На розі вулиць Замковий узвіз і Гагарїна зберігся будинок купця Куперштейна. У 20-х роках тут містилась 2-а міська дільниця міліції, потім - лозомеблева артіль, а перед війною - студентський гуртожиток фельдшерсько-акушерського технікуму. З 1944 р. на першому поверсі будинку розміщувалась служба повітряного спостереження і зв'язку 10-го загону флотилії, а на другому поверсі був гуртожиток морякїв-дніпровцїв. Пізніше в будинку після реконструкції поселилися люди, які проживають там і дотепер.
В 80-і роки другий квартал вулиці знесено. Після війни тут містилась майстерня артілі "Трудовик". У 1944 р. робітники артілі виготовили перший дерев'яний пам'ятник у вигляді постаменту та моделі невеликого танку для братської могили наших воїнів у Пролетарському парку.
В будинку коваля Херсонського перед війною і в повоєнний період містився дитячий садок № 12 деревообробного комбінату, завідуючою якого деякий час була дитяча письменниця Л. М. Письменна.
На Старобазарній у свій час жили Д.М. Макушев - один із організаторів спортивно-театральних гуртків "Синя блуза", І. А. Квітницький - перший наставник олімпійського чемпіона Андрія Хміча, видатний український і російський художник-графік В. Д. Замирайло та інші.
Пам'ятає вулиця чорні дні відступу наших військ у перший період Великої Вітчизняної війни, евакуацію черкасців, вивіз обладнання міських підприємств, фашистську окупацію, коли старий базар був перетворений на єврейське гетто, де прийняли мученицьку смерть сотні мирних невинних людей.
Після звільнення Черкас від окупантів Старобазарна поступово відроджувалась. У кінці 50-х років вона закінчувалась міським стадіоном „Труд” (пізніше "Буревісник"), який спорудили у 1950 р. на місці старої лазні Школьникова робітники механічного заводу №182. На спортивній базі відбувалися великі спортивні змагання всесоюзної і республіканської першості з легкої атлетики і футболу, де виступали в товариських зустрічах футбольні команди - київське "Динамо", московські „ЦСКА” і "Торпедо", демонстрував свій спортивний хист учасник олімпіади в Мельбурні талановитий бігун зі Шполи І. Чернявський.
На березі Дніпра спортсмени механічного заводу обладнали водновеслувальну базу і відкритий плавальний басейн з вишками для стрибків у воду.
Минуло вже понад 35 років як немає цієї частини вулиці. З 1992 р. вона перейменована на Замковий узвіз. її впорядкували. В кінці вулиці на березі водосховища обладнали красиву Долину троянд - місце відпочинку черкасців.