Старі Черкаси

Вулиця Байди Вишневецького

 

За свою довгу історію Черкаси часто перебували в центрі подій, пов'язаних з
боротьбою народних мас України проти поневолювачів, за встановлення української державності. Свідками цих подій є історичні пам'ятки і пам'ятні місця нашого міста.
Пройдемося однією з давніх вулиць, яка носить тепер ім'я черкаського старости XVI ст. Дмитра Івановича Вишневецького, прозваного в народних думах і піснях Байдою.
Він мав подвижницьку героїчну вдачу, відзначився не тільки на терені захисту рідної землі від ворогів, а й у справі організації українського козацтва. Вишневецький заснував фортецю на Дніпрі, яка згодом стала Запорізькою Січчю і відіграла ключову роль в історії українського державотворення.
Вулиця, яка з початку XX ст, називалась Суворівською, починається від сучасного Будинку природи і проходить вздовж скверу ім. Богдана Хмельницького. Ще у XVI ст. тут стояв великий замок з високими мурами - резиденція князів Вишневецьких.
Згодом на цьому місці була споруджена в'язниця і знаходились так звані "присутственные места". Наприкінці XIX - на початку XX ст. замок був повністю перебудований під в'язницю. Під час громадянської війни її висадили в повітря.
8 червня 1648 р. після переможної Корсунської битви Богдан Хмельницький по дорозі до Чигирина зупинився в Черкасах. Виходячи із ситуації, що склалась на той час в Україні, гетьман написав з резиденції Вишневецьких листа московському царю з проханням взяти під свою руку Україну і негайно надати допомогу козацьким військам у війні з шляхетською Польщею. Про це нагадує пам'ятний знак, встановлений на території скверу.
У цьому ж сквері стоїть пам'ятник козацькому гетьману Івану Підкові. Його ім'я тісно пов'язане з Черкащиною і Запорізькою Січчю. В XVI ст. І. Підкова очолював загони черкаських козаків у боротьбі з турецько-татарською експансією в Україні. Це мало влаштовувало польський уряд, який був у союзі з турецьким султаном. За наказом польського короля воєвода Збаразький схопив Івана Підкову і відправив до Варшави. Тут 16 червня 1578 р козацький ватажок був страчений. Під покровом ночі черкаські козаки вивезли тіло Підкови до Канева, де й поховали його. Пам'ять про козацького гетьмана увічнена в народних думах і піснях. Т.Г. Шевченко під час подорожі по Україні побував на могилі гетьмана в Каневі і написав поему "Іван Підкова".
З Черкасами пов'язані події Коліївщини. Як згадують очевидці, 27 травня 1768 р. черкаськими вулицями - Старобазарною і Поліцейською (тепер вулиці Замковий узвіз і Байди Вишневецького) до Черкаського замку (нині Пагорб Слави) проходив зі своїм гайдамацьким загоном Максим Залізняк. Поруч з обласною бібліотекою ім. Маяковського височить красива архітектурна споруда кінця XIX ст. Тут розміщувалась Перша міністерська чоловіча гімназія, яку яскраво описав в одноіменній повісті наш земляк письменник О. Лебеденко. Нині будівля належить Музичному училищу ім. С.С. Гулака-Артемовського.
На місці сучасної обласної бібліотеки ім. Маяковського стояла гімназична Свято-Пречистенська церква (зруйнована У 1961 р.). Будинок під номером 33 колись був власністю багатого черкаського грабаря Лисака.
В роки громадянської війни його експропріювали під Черкаський краєзнавчий музей. В цьому будинку розміщувались також міська наукова бібліотека і державний архів.
Будинок, в якому містяться тепер товариство "Знання" і планетарій теж належав Лисаку. У 20-і роки тут містились майстерні трудової школи № 1, а в
1930-1934 рр. - шляховий технікум, потім напівсередня школа № 15. Перед війною цей будинок займав технікум політпросвіти. Після війни тут розмістили будинок політпросвіти, пізніше - товариство "Знання" і планетарій. На розі вулиць Байди-Вишневецького і Хрещатик стоїть гарний будинок, відомий тим, що у 1859 р. тут перебував Т. Г. Шевченко. це після його повернення із заслання, коли поет вирушив з Петербурга в свою останню подорож на Україну. З дозволу справника він гостював у сім'ї Цибульських. Але, як стверджують дослідники, Шевченко проживав у старому півтораповерховому з винним магазином братів Цибульських, який згодом – на початку XX ст. – був капітально перебудований. У такому вигляді він існує і понині. Тепер тут міститься Музей "Кобзаря" Т. Шевченка і державний банк.
У дні свого останнього перебування в Черкасах поет цікавився і життям простих людей. Як згадував пізніше один з черкаських шанувальників поета Ю.Д. Боковня, "найбільше Шевченка пригнічувала убогість людей, злидні, які панували скрізь. На жебраків Шевченко не міг спокійно дивитись. Жебраки - це чорна хмара, що оповила душу поета". Перебуваючи в Черкасах, поет написав вірш "Сестрі", в якому з болем говорив про тяжке життя своїх земляків:
"Минаючи убогі села
Понаддніпрянські невеселі,
Я думав: "Де ж я прихилюсь?
І де подінуся на світі?"
У другому вірші Шевченка, теж написаному в Черкасах, - „Колись дурною головою” звучав протест проти насильства над людиною проти приниження її гідності. Перебуваючи у нашому місті Тарас Григорович намалював декілька краєвидів, зокрема, „В Черкасах”.
Напроти будинку Цибульських, на місці сучасного будинку Медичного коледжу до революції стояв власний будинок купця першої гільдії А. Л. Житомирського. Цікаво, що це був один із перших двоповерхових житлових будинюв, які були зведені в другій половині XIX ст. Тут містились Черкаський об'єднаний банк і суконно-мануфактурний магазин.
Далі на правому боці вулиці, де тепер магазин "Юний технік", до революції стояв Торговий дім А.Г. Зільбермана і дім братів М. і В. Тиверовських. За ним розташований красивий будинок, де містилась приватна гімназія Самойловської.
У центрі, де тепер стоїть будинок обласної Ради народних депутатів, височіла кам'яна Миколаївська церква, висаджена в повітря в часи Великої Вітчизняної війни, а перед нею широчів ярмарковий майдан.
На місці сучасного Будинку зв'язку містився власний дім багатого купця Лисака. Пізніше тут була 3-я міська школа.
По вулиці Байди-Вишневецького проти сучасного будинку виконкому міської Ради народних депутатів стояв будинок, в якому до революції містилась приватна чоловіча гімназія. Після революції тут були різні державні установи. Після Великої Вітчизняної війни цей будинок займав спочатку міський драмтеатр, а пізніше - Будинок офіцерів.
Вулиця закінчувалась Сінною площею, яка була розташована між вулицями Бульварною (тепер вул. Благовісна) і Надпольною (тепер вул. Ільїна).