Вітаю Вас Гість!
П`ятниця, 26.04.2019, 06:08
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Каталог статей

Головна » Статті » Топономіка » Історія черкаських вулиць

Гоголя
Вулиця Гоголя
 

Із черкаських архівів відомо, що вулиця Гоголя з кінця минулого століття до 1908 р. називалась Новочигиринською. цікаво, що до революції назви вулицям міста найчастіше надавалися з урахуванням об'єктів, що знаходилися в даному районі (Монастирська, Лікарняна, Різдвяна, Заводська, Кладовищенська та інші), або місцевості, по якій проходила вулиця (Верхня Горова, Нижня Горова, Серединна, Надпольна, Зелена, Лісна та інші). Назви великих центральних вулиць пов'язувались з назвами сусідніх населених пунктів, в напрямку яких вони пролягали (Дахнівська, Смілянська, Старочигиринська, Новочигиринська). Пізніше вулиці стали називати іменами царів, царських сановників, відомих воєначальників (Миколаївська, Дубасівська, Суворівська). Одна з вулиць Черкас була названа ім'ям видатного письменника М.В. Гоголя.
Цікавий випадок стався у Міській думі 1908 р., коли Новочигиринську вулицю перейменували на Гоголівську. З цією пропозицією виступили представники міської інтелігенції, які вважали, що ім'я Гоголя широко відоме, і були геть спантеличені запитанням: "А хто такий Гоголь?", яке задав гласний Думи Дробот. Коли невігласу пояснили, що це великий письменник, він зневажливо зауважив, що у нього в конторі безліч письменників, які не тільки пишуть, а ще й рахують на рахівницях. Нарешті впертюху розтлумачили, що Гоголь пише такі твори, які є у міській бібліотеці. "Ну, якщо так, то хай буде Гоголівська, вона коштів не вимагає", - згодився думний гласний.
Але кошти були вкрай потрібні на благоустрій вулиці. Вона тривалий час була незабрукована і потопала у багні. Ще у 40-х роках цього століття біля старого приміщення музею від дощу до дощу стояла величезна калюжа, про яку згадував український сатиричний журнал "Перець", критикуючи місцеву владу.
Гоголівською вона залишалась до 1923 р. Потім за новими вимогами її назвали вулицею Гоголя.
Удругій половині XIX ст. ця вулиця була ще мало заселеною. Інтенсивна забудова розпочалась наприкінці минулого і особливо на початку нашого століття, коли в Черкасах почали бурхливо розвиватися місцева промисловість і торгівля, створюватися приватні банки. Як і всі інші вулиці, які прилягали до центру міста Новочигиринська швидко забудовувалась "обивательськими" будинками, тобто будинками місцевих промисловців, банкірів торговців. Вони прикрашали фасади своїх споруд різноманітними орнаментами змішаних архітектурних стилів, В той час на проектування та оздоблення житлових будинків великою мірою впливала архітектура відомих зодчих В. Гесте, Л. Руска і В. Стасова, які виконували в Черкасах проектні замовлення.
Вулиця Гоголя була свідком багатьох подій в житті нашого міста. На розі вулиць Садової (тепер вул. Леніна) і Новочигиринської, де зараз міститься універмаг Центрального ринку, в кінці XIX ст. коштами підприємця Фастовського був споруджений дерев'яний будинок для циркових і театральних вистав.
Тут гастролював відомий цирковий артист Анатолій Дуров. Він виступав тоді у жанрі громадсько-літературної сатири з програмою "Війна тварин XX століття". Шанувальники театру були свідками виступів у цьому приміщенні талановитої української артистки Марії Заньковецької разом з театральною трупою М. Кропивницького, М. Садовського і М. Старицького.
У 1923 р цей дерев'яний будинок було знесено. Тут почалося будівництво стадіону.
Після відкриття його назвали їіський", а після війни - "Водник". У 1956 р. на території стадіону почав будуватися центральний ринок Черкас.
Розвиток міста, введення до дії нових підприємств вимагали забезпечення їх додатковими енергоресурсами. На протилежному боці вулиці Гоголя напроти стадіону була споруджена міська електростанція потужністю 3000 кВт, яка стала до ладу в кінці 20-х років. Будинок електростанції зберігся до цього часу. Тепер тут міститься Черкаське лівобережне підприємство електромереж. Поруч, зліва від електростанції, по вулиці Гоголя стояв будинок, в якому до революції містилась Міська дума. Наприкінці серпня 1919 р. коли денікінці захопили Черкаси, в цьому приміщенні знаходився їх штаб. У довоєнний час тут був технікум механізації сільського господарства, а після війни - вечірня школа робітничої молоді, пізніше - філіал Київського будівельного інституту. Знесено споруду в 70-х роках, коли прибудували новий корпус до Палацу піонерів.
На розі вулиць Гоголя і Театральної (тепер вул. Симоненка) до початку 80-х років стояв будинок Черкаського краєзнавчого музею. Відомо, що споруджено його 1905 р. коштами багатого черкаського міщанина Кучерського. Згідно з адресною і довідковою книгою "Весь г. Черкассы" за 1911 р. (видання М. О. Айзенштейна), в цьому будинку містилось Офіцерське зібрання місцевого гарнізону. Туї відбувались вечори відпочинку вистави, виступи співаків, Будинок Черкаського краєзнавчого музею по вул. Гоголя, 265. Фото 50-х років
танці, працювала бібліотека. Перед революцією цей будинок уже належав відомому одеському кондитеру Л. Т. Свиченку (уродженцю с Мошни).
На початку 20-х років тут містився Черкаський науково-педагогічний музей ім. Т.Г. Шевченка, яким завідував Д. П. Бочков. В ньому експонувались твори образотворчого мистецтва із маєтків графів Бобринських, Балашових, Кантакузенів і бойові реліквії російських полків, які брали участь у боях за Шипку в Болгарії під час російсько-турецької війни 1877-1878 рр. (прапори і дотепер зберігаються в музеї). Серед експонатів етнографічного відділу зберігались вирізблені з дерева палиця і чарка Т.Г. Шевченка, які він залишив у друзів під час свого останнього перебування в Черкасах 1859 р.
До музею були передані колекції опудал з будинків багатих черкаських міщан Лисака і Гаркавенка, а також зразки мінералів, геологічні і палеонтологічні колекції, зібрані дослідником краю Козловським. При музеї були невелика наукова бібліотека і архів.
На протилежному від музею боці вулиці стояв приватний будинок, в якому народилась і провела свої дитячі та юнацькі роки відома українська співачка, народна артистка України Л. Д. Лобанова. У 1948 р. вона закінчила Київську консерваторію і з великим успіхом виступала в Київському театрі опери та балету ім. Т.Г.Шевченка. Виконувала партії в операх "Енеїда" М. В. Лисенка, "Богдан Хмельницький" К. Ф. Данькевича, "Пікова дама" П.І. Чайковського, "Аїда" Д. Верді та інших, працювала викладачем у Київській консерваторії.
У 20-х роках для подальшого розвитку цивільного будівництва в Черкасах невистачало фахівців, тому тут була організована так звана "ціповська" школа майстрів-будівельників, яка знаходилась по вул. Гоголя в проміжку між вулицями Свердлова і Будника (тепер вул. Байди-Вишневецького і Кірова). Учні цієї школи вивчали будівельну справу за програмою ЦІП (Центрального інституту праці). Тепер тут стоять будинки облспоживспілки. В цьому ж районі в 20-х роках містився дитячий будинок ім. Паризької Комуни, в якому в 1921 р. проживали діти з голодуючих районів Поволжя.
Попередником сучасного Черкаського ремонтно-механічного заводу в 20-х роках була промислова артіль "Ударник", виробничі майстерні якої розміщувались від вул. Гоголя впродовж вул. Будника (тепер вул. Кірова). Артіль випускала бляшані вироби, проводила ремонт двигунів.
Тепер вулиця Гоголя - одна з центральних у нашому місті. Вона тягнеться майже на сім кілометрів, зв'язує 26 кварталів, у яких розмістились сотні різноманітних будівель. Вулиця бере свій початок в районі стадіону "Темп" заводу телеграфної апаратури під Соснівкою, а закінчується біля іншої спортивної бази - "Спартак" цукрорафінадного заводу. Забудова її багатоповерховими будинками розпочалась у 70-х роках.


Джерело: http://mestectvo.com
Категорія: Історія черкаських вулиць | Додав: Bender (26.08.2010)
Переглядів: 1373 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: