Вулиця Кавказька
Це одна з давніх вулиць міста, яка всього тричі міняла свою назву. Наче вирвавшись з-під Соснівки вузькою стрічкою, вона тонкою вервечкою в'ється по гребеню придніпровської гряди, розширюючи свої контури в останніх двох кварталах. Вниз від цієї вулиці збігають численні узвози і спуски, серед яких вирізняються Судоремонтний, Дніпровський, Безіменний, Франка, Пушкіна, Пожежний та інші. Колись місцеве населення добувало тут глину для господарських потреб, внаслідок чого залишались глибокі кар'єри. Місцевість, якою проходить теперішня вулиця Кавказька, здавна мала назву Казбет. Важко тепер пояснити, звідки вона пішла. Одна з версій стверджує, що на цій території в минулі століття мешкали поселенці з Північного Кавказу. Пізніше, за спогадами нашого земляка - письменника О. Лебеденка, ця місцевість була схованкою для тих, хто ховався від поліції і від кого потім часто потерпало місцеве населення.
Ще в минулому столітті територія придніпровської гряди була мало заселена. Тут серед заростей колючого чагарника стояли лише поодинокі хатини дніпровських рибалок під солом'яними стріхами.
Тільки в кінці XIX ст. на вулиці з'явилися цегляні будинки. Характерним зразком архітектурного стилю Черкас того часу є приватний будинок лікаря Любарського, який споруджено на початку XX ст. Він зберігся до цього часу під № 217.
Розвиток промисловості в місті вимагав збільшення робочої сили. Внизу на Подолі і Митниці розгортали свої підприємства місцеві промисловці. На повнупотужність працювали лісопильні заводи акціонерних товариств Чорнобильського, Гаркавенка, Закутинського, Цейтліна та інших, ливарний завод спадкоємців Каурових, цвяхо-болтовий завод Гурвича і Немеца.
Прибулі з сільської місцевості та з інших місць губернії оселялися в горішній частині Черкас, зокрема на вулиці Кавказькій, і ставали дешевою робочою силою. Забута міською управою вулиця Кавказька почала з часом оживати, забудовуватися, але вона ще не була забезпечена питною водою. Люди носили воду з Дніпра або користувались так званим "абісінським" колодязем, обладнаним у 1910-х роках, який ще жартома називали "колодязь на Кавказі" Вулиця майже не освітлювалась, якщо не брати до уваги кількох 12-лінійних ліхтарів, які часто через погодні умови виходили з ладу. Вона була незабрукована, тому навесні і восени потопала в багнюці, а влітку з-під коліс гужового транспорту хмарами здіймалась курява. Лише в 30-х роках на Кавказькій був проведений водогін і забруковані два квартали вулиці, ближчі до Центру міста.
У 60-х роках вулиця була заасфальтована, на ній звелися нові будівлі. Сьогодні тут споруджуються навіть 3-поверхові приватні будинки.
Невелика Кавказька вулиця, що тягнеться впродовж Дніпра по горішній частині міста на сім кварталів, тепер налічує понад 250 будинків, більшість яких потопає в зелені. Тиха й спокійна вулиця виглядає особливо чарівною навесні, коли цвітуть сади, яких на ній так багато.
На жаль, як і в минулі роки, під час весняних дощів та літніх злив з Кавказької ярами і узвозами мчать до Дніпра бурхливі струмки, виносячи в річку масу глини й піску, розмиваючи грунт на своєму шляху, руйнуючи придніпровські схили.
На початку вулиці розташований дошкільний дитячий будинок, де живуть на державному утриманні 150 дітей віком від 3 до 7 років. Очолює педагогічний і господарський колектив цього закладу досвідчений організатор, заслужений працівник освіти України С.М.Ситник.
У роки Великої Вітчизняної війни під час окупації на цій вулиці стався жахливий випадок. Восени 1941 р. тут в одному з будинків проживала сім'я черкасців Шітцелів. За доносом якогось іуди поліцаї зробили навальний обшук у будинку, забрали цінні речі і заарештували главу сімї - єврея Шітцеля. По дорозі до в'язниці він випив отруту і помер, а його дружина-українка, дізнавшись про це, зачинилась в своєму будинку разом з малолітньою дочкою і підпалила його, прийнявши мученицьку смерть.
На Кавказькій міститься і обласний психоневрологічний диспансер з поліклінікою і стаціонарним відділенням. Цей заклад розпочав свою діяльність у невеликій будівлі водолікарні, спорудженій у 1925 р., яка обслуговувала місто і Черкаський район. У повоєнний період на її базі виник диспансер, який у 60-х роках розмістився у новопобудованих приміщеннях і був обладнаний сучасним медичним устаткуванням.
Закінчується вулиця спорудами лінійної дільниці зв'язку та воєнізованої пожежної частини.
На жаль, сьогодні ця черкаська вулиця ще далеко не впорядкована.
Вулиця Кавказька протягом свого існування тричі перейменовувалась: з 1893 до 1923 р. вона називалась Кавказькою, з 1941 до 1943 р. - Грінченка, з 1943 р. - Дзержинського, а у 1992 р. їй повернули стару назву Кавказька.
Джерело: http://mestectvo.com |
