Вулиця Смілянська (колишня Вокзальна)
Тихо шумлять липи, каштани і тополі, що розкинули свої шати по Смілянській вулиці, неначе шепочуть про далеке минуле нашого міста, про красивих, працьовитих людей, котрі жили на ній, творили її історію, захищали свій рідний край в лиху годину.
Сьогодні це довга, широка і пряма вулиця, яка пролягла на багато кілометрів і наче розділила Черкаси навпіл. Вона завжди заповнена нескінченним потоком транспорту. На ній, особливо в центральній частині, завжди людно. Одні поспішають на роботу, інші - в учбові і науково-дослідні заклади, школи, а любителі спортивних змагань - на міський Центральний стадіон. Щодня тисячі черкащан відвідують Центральний ринок.
Але чи багато мешканців міста знають про історію Смілянської вулиці?
З історичних і архівних джерел відомо, що вона існувала вже в XIX ст., а назва її зберігається понад сто років. Смілянською вулицю назвали, мабуть, тому, що нею починався основний і прямий шлях між Черкасами і Смілою.
Ним іще в травні 1768 р. під час народного повстання вів свій гайдамацький загін на Смілу Максим Залізняк. Дорога, що є продовженням Смілянської за містом, ще у XIX ст. стала торгово-промисловою артерією, яка зв'язувала багато населених пунктів нашого краю.
З 1941 р. Смілянська вулиця стала Комсомольською, в період фашистської окупації її називали Німецькою, а після звільнення Черкас у 1943 р. - Комсомольською. І лише у 1992 р. вулиці повернули її давню історичну назву - Смілянська.
Наприкінці минулого століття вулиця мала непривабливий вигляд, була брудною і незабрукованою. Лише в 1899 р. частина її від залізничного вокзалу до вул. Олександрівської (тепер бульвар Шевченка) була замощена. У той час Смілянська майже не освітлювалась, лише на п'яти кварталах миготіли кілька ламп системи Галкіна "Симплекс" та 12-лінійні ліхтарі.
У XIX ст. Смілянська починалася від вул. Верхньої Горової (тепер вул. Фрунзе) і закінчувалась вул. Надпольною (тепер вул. Ільїна).
На початку XX ст., коли в Черкасах почали бурхливо розвиватись промисловість, банківська діяльність і торгівля, ця вулиця стала інтенсивно забудовуватись кам'яними спорудами, переважно житловими будинками багатих міщан. Цікавою архітектурою вони не відзначалися, але були чепурні і оздоблені орнаментами змішаного архітектурного стилю. Належали ці будівлі переважно черкаській знаті, серед якої вирізнялися спадкоємці підприємця В. І. Каурова. Вони володіли чавуноливарним та лісопильним заводами в Черкасах, мали цегельний завод за містом та 10 десятин чудового фруктового саду. Впадали в око своєю архітектурою особняки черкаських підприємців - грабарів Ф.І. Лисака і М.Р. Гаркавенка. Таких розкішних будинків у місті було не більше десяти. Багаті підприємці витрачали на їх спорудження великі кошти, які мали з прибутків своїх підприємств.
Зупинимось біля красивої оригінальної будівлі по вул. Смілянській, яку споруджено 1905 р. за проектом архітектора В. Городецького. Це колишня жіноча гімназія, тепер тут міститься Палац дитячої та юнацької творчості.
На фасаді будинку встановлена меморіальна дошка з бронзовим барельєфом Героя Радянського Союзу В. В. Чіковані, яка засвідчує подвиг відважного воїна - сина грузинського народу в боях за визволення Черкас від фашистських загарбників. У грудні 1943 р. окупанти перетворили цей будинок на свій опорний пункт. Звідси вони вели шквальний кулеметний вогонь по нашим військовим підрозділам, які наступали на центр міста. Спроби вибити фашистів, не руйнуючи пам'ятку архітектури, не мали успіху. Знищити засілого там ворога взявся старший лейтенант В.В.Чіковані - начальник хімічної служби 861-го полку 294-ї стрілецької дивізії. Вночі з групою бійців він непомітно пробрався до будинку і після короткої сутички звільнив його від фашистів.
У роки Великої Вітчизняної війни під час боїв за оборону міста в 1941 р. і його визволення в 1943 р. вся вулиця Смілянська була ареною жорстокої боротьби з ворогом. Тут відзначився командир самохідної артилерійської установки СУ-122 Герой Радянського Союзу лейтенант П. Л. Вернигора, який першим увірвався на залізничну станцію. Діяв він на Смілянській вулиці мужньо і хоробро, знищив багато ворожих гармат, мінометів і понад 100 гітлерівців.
Звернімо увагу на будинок, що стоїть на розі вулиць Смілянської і Благовісної, де тепер міститься Обласне управління МВС.
У повоєнні роки тут діяла військова школа, в якій готували кадри молодших командирів-прикордонників. До революції у дворі за цією спорудою стояв Народний будинок, де відбувались театральні вистави, вечори відпочинку, працювала заснована 1899 р. міська бібліотека, яка налічувала 5000 томів. Керував бібліотечним комітетом голова Черкаської міської думи М. С. Куліш. На протязі кварталу від вулиці Гоголя до Надпольної (тепер вул. Ільїна) були розташовані казарми 167-го піхотного Острозького полку, який славився в Черкасах своїм духовим оркестром. Він часто виступав перед жителями Черкас у міському саду відпочинку.
Біля Парку Перемоги, який виходить на Смілянську, стоїть на постаменті літак СУ-75 - символ героїзму вояків 8-ї Черкаської гвардійської бомбардувально-авіаційної дивізії, яка прославилась бойовими подвигами під час форсування Дніпра і визволення нашого міста від ворога у 1943 р.
Коло нового аеровокзалу по цій же вулиці встановлений пам'ятний знак на честь Героя Радянського Союзу старшого лейтенанта П. С. Битюцького, який у серпні 1941 р. загинув у повітряному бою над Черкасами, знищивши чотири ворожих літаки.
Пройшли роки. Вулиця не тільки відродилась після війни, але й продовжувала забудовуватися новими спорудами, які прикрасили місто. У центрі по Смілянській височать великий новий кінотеатр "Україна" і Будинок торгівлі оригінальної конструкції. По цій же вулиці була зведена експериментальна споруда Центрального критого ринку у вигляді циліндру в конструкції натягнутих металевих тросів - перша на той час в Україні.
На розі вулиць Смілянської та Ільїна праворуч розташований вхід до міського спортивного комплексу - стадіону, плавального басейну, спортивного залу і готелю для спортсменів. Комплекс був побудований на місці колишнього зеленого господарства, започаткованого у 1958 р., і Палацу спорту, спорудженого у 1967 р. за проектом архітектора А. Сідака.
Джерело: http://mestectvo.com |
