Старі Черкаси

Вулиця Старотроїтська

 

Продовжуємо подорож давніми вулицями нашого міста. Одна з них тиха і спокійна, чаруюча своєю красою, особливо навесні і влітку, коли цвітуть каштани, липи, троянди. Це вулиця Кірова. Відмінність її розташування в тім, що вона прилягає до вулиці й площі Слави, де знаходиться святе для черкасців місце - Пагорб Слави. Тут біля монументу, встановленого на честь воїнів, що полягли в боях за визволення Черкас від німецько-фашистських окупантів, вдень і вночі горить Вічний вогонь. А на протилежному її кінці, недалеко від бульвару Шевченка стоїть пам'ятник воїнам-черкащанам, які загинули в Афганістані.
У кінці XIX ст. вулиця Кірова носила назву Музикантська, з 1908 р. її перейменували на Володимирську, 3 1923 р. вона носила ім'я Будника, а з 1941 р. - Кірова. В роки німецько-фашистської окупації вона стала Косинською, а в повоєнний період повернула свою попередню назву - Кірова.
Якщо переглянути старі фотографії міста 10-х років XX ст., привертає увагу одна примітна споруда, яка височить на початку вулиці. Це пожежна вежа, з якої відкривалася кругова панорама Черкас, особливо подільська частина міста аж до самого Дніпра, де колись були розташовані лісопильні заводи, промислові підприємства і дров'яні склади. І хоча тоді пожежі в Черкасах виникали рідко, але вартові-пожежники разом з квартальними наглядачами і поліцією дуже пильнували за пожежною безпекою. 
Минули десятиріччя. Багато відбулося змін у пожежній службі міста. Якщо колись в осередки пожежі блискавично виїжджали пожежники на баских конях, запряжених у вози з діжками води, то тепер воєнізована пожежна частина, яка тут знаходиться, обладнана електронним управлінням зв'язку, швидкісними спецавтомашинами і сучасним інвентарем.
У минулому будинки цієї вулиці потопали в садках. Вони споруджувались ще на початку XX ст., їх архітектура відзначалася мішаниною стилів. Будували їх висококваліфіковані місцеві муляри з цегли, яка вироблялась на черкаських цегельнях. Селились на цій вулиці Переважно промисловці, купці, лікарі, військові, учителі, духовенство. Збереглось дотепер понад десяток цих будинків.
На розі вулиць Кірова і бульвару Шевченка стоїть будинок, де в 20-х роках містився Черкаський відділ ДПУ і проживали його начальник С. А. Бергавинов і перший черкаський воєнком Г.Н.Рябокінь. Перший з них згодом працював заступником голови Головсевморшляху, а другий - в Наркомземі України в Харкові, пізніше військовим комісаром столиці України. В 1938 р. обидва були репресовані сталінським режимом.
Зліва на початку вулиці стояв будинок, де народився заслужений тренер СРСР і України, майстер спорту С. Я. Колчинський, автор книги "Я - тренер", який плідно працював у спортивних клубах Черкас і виховав багато талановитих спортсменів-фехтувальників, чемпіонів Олімпійських ігор Європи і світу. Серед них заслужені майстри спорту Г. Крис, Й. Вітебський, Я. Рильський.
На розі вулиць Хрещатик і Кірова, де тепер стоїть 9-поверховий будинок ДТСААФ, раніше був перший в Черкасах дитячий садок, яким з 1944 р. впродовж трьох десятиріч завідувала Клавдія Петрівна Сокуренко - талановитий педагог і організатор. До революції цей будинок належав лікарю Орловецькому.
Тепер в будинку ДТСААФ розмістилася дитяча і юнацька спортивно-технічна школа Товариства сприяння обороні України з численними відділеннями, де готуються перспективні майстри спорту з кульової стрільби, морського багатоборства, водно-моторного спорту, підводного плавання та інші. Вихованці школи успішно захищають спортивну честь Черкащини і України на міжнародних змаганнях. У стінах школи за час її існування підготовлено понад сто майстрів спорту, шістьсот кандидатів у майстри і першорозрядників. Вихованці цієї школи майстри спорту С. Каданцев і О. Савинський стали заслуженими тренерами України.
В будинку оборони розмістилися також обласний аероклуб, курси для підготовки фахівців з військових спеціальностей та для народного господарства. Тут орендують приміщення Обласний ляльковий театр, місцеві банки та інші організації.
Далі по вулиці, на місці старих будівель, знесених у 80-х роках, споруджено дитячий кінотеатр "Салют" та обласну бібліотеку для Дітей.
Ці та інші будинки входять до архітектурного ансамблю площі Слави.
Заново вулиця Кірова почала забудовуватися з 50-х років. Зліва від Хрещатика раніше були розташовані будинки, в яких з 1944 р. був обладнаний спеціальний дитячий будинок для дітей загиблих на фронті батьків. В ньому проживало понад 200 дівчаток та хлопчиків - сиріт. Держава піклувалася про них, одягала, годувала, вчила, давала професію, готувала до самостійного життя.
Восени 1994 р, на 50-річний ювілей дитячого будинку зібралося понад 60 його вихованців з усіх куточків колишнього Радянського Союзу, щоб теплим словом згадати своїх наставників, які стали їм за батьків у ті суворі повоєнні роки.
Тепер на місці, де стояв дитячий притулок, цвітуть троянди, а трохи далі в глибині кварталу побудовані за останні десятиріччя нові житлові будинки для черкасців.
Із старих споруд по вулиці Кірова зберігся до цього часу будинок першої єврейської лікарні. До революції, як згадується в довіднику „Весь г. Черкассы” за 1911 р., євреї, яких у місті було тоді понад 12 тисяч, жили своїм відокремленим життям. Про духовне й матеріальне забезпечення цієї частини мешканців Черкас дбала єврейська громада на чолі з сановними особами. Вона утримувала лікарню, богадільню, талмуд-тору (початкову школу), дешеву їдальню, молитовний будинок тощо.
Основними джерелами фінансування були так званий "коробочний збір" та пожертви багатих мешканців міста. Існувало ще товариство допомоги бідним євреям на чолі з головою управління - черкаським багачем, власником тютюнової фабрики А. А. Зарицьким. Духовне життя громади уособлювало єврейське літературне товариство, понад двісті учасників якого щосуботи збиралися в приміщенні талмуд-тори.
Єврейську лікарню почали будувати на початку віку. Ініціатором цієї корисної справи став місцевий лікар В.І. Монасевич. За його ініціативою була створена рада єврейської лікарні, до складу якої ввійшли міський голова М. Р. Гаркавенко, аптекар Л. І. Діккер, лікар В. І. Гольман, підприємці А. А. Зарицький, І. А. Грінблат та інші. Вони зібрали необхідні кошти, замовили проект, і черкаські будівельники швидко звели споруду. Лікарня містилася на околиці міста - на Сінній площі і була невелика, всього на 20 ліжок, але на той час була добре обладнана і майстерно оздоблена. Лікарський персонал очолив досвідчений фахівець В. І. Гольман.
Після революції тут містився пологовий будинок, в якому з'явилося на світ не одне покоління черкащйн. В 60-х роках цей заклад перевели на вулицю Чехова, а старе приміщення стало частиною новозбудованої дитячої поліклініки.
Поруч з нею, на цій же вулиці з невеличкої артілі "Червоний харчовик" була створена макаронна фабрика, зведені промислові цехи, на базі яких засноване нове підприємство - ремонтно-механічний завод "Ремпобуттехніка".
У 60-х роках було споруджене приміщення для середньої школи № 1 (в глибині кварталу по вулиці Кірова, 67), яку перевели з вулиці Свердлова (тепер Байди-Вишневецького), де, в свою чергу, розмістилося Музичне училище ім. С. С. Гулака-Артемовського. Нині ця школа стала першою міською гімназією.
Вулиця Кірова упирається в військове містечко і начебто передає естафету вулиці Ільїна (колишній Надпольній).
Минають роки, вулиця розбудовується, змінює своє обличчя. Приходять нові покоління черкащан, завдяки яким продовжується життя цієї давньої черкаської вулиці. Але кожне з наступних поколінь повинне знати про минуле рідного міста, про історію життя своїх батьків, а може й дідів-прадідів, які заклали фундамент нашого сьогодення, мріяли про щасливе майбутнє своїх нащадків.