Старі Черкаси

Є в Черкасах вулиця, яка ще в кінці XIX ст. називалась Монастирською. В ті часи вона нічим не відрізнялася від інших, хіба тим, що була околицею міста, а на перехресті з вулицею Гостромогильною височів курган, який начебто насипали козаки над могилою свого атамана, полеглого у борні з татарами. В народі цей курган називали Гострою могилою (від цього й пішла назва вулиці - Гостромогильна). В 30-х роках курган зрівняли бульдозерами. На цьому місці нині стоїть дитяча міська поліклініка № 2, а вулиця носить тепер ім'я космонавта Волкова.Але повернемося до Монастирської. Назву вулиці дав жіночий монастир, який, як стверджує дослідник Л. Похилевич, заснувала у 1818 р. черниця Афанасія, придбавши на черкаській околиці в районі хутора Кривалівки 11 десятин землі. Монастир був старообрядницьким. На його території розмістилися дві дерев'яні Церкви - Покрова Пресвятої Богородиці та чудотворця Миколая і 13  службових монастирських будинків з трапезною.
Черниця Афанасія представляла в Черкасах старообрядницьку громаду розкольників, які з другої половини XVІІІ ст. оселилися в нашому місті. Вони тікали сюди з різних місць Росії від переслідувань царського уряду. В Черкасах розкольники заснували за містом два монастирі - жіночий і чоловічий, а в місті - приходську церкву. Ось від жіночого старообрядницького монастиря й брала початок вулиця Монастирська, східну частину якої омивала невеличка річка Чеховая, що в районі цукроварні впадала в Дніпро. За свідченням дослідника Л. Похилевича, монастир був огороджений високим парканом. В ньому 1864 р. проживало 35 черниць та 15 жінок похилого віку, які перебували під опікою православної громади.
На Монастирській вулиці мешкало переважно заможне хліборобське населення та грабарі-підрядники, які мали добротні будинки. Тепер вже немає тих будинків, за винятком кількох, споруджених на початку XX ст. На цій вулиці проживали також і робітники черкаського цукрорафінадного заводу, а згодом і чавуноливарного заводу підприємця І. Гроссе.
На початку XX ст. вулиця змінила своє обличчя. Вона продовжувала забудовуватися за генеральним архітектурним планом 1825 р. Хутір Кривалівка увійшов до міської території Але на той час ця вулиця, як багато інших, залишалась незабудованою і тому брудною, особливо навесні і восени, а також після великих дощів, майже не мала дерев і кущів. Лише в кінці 30-х років кілька кварталів були замощені цеглою місцевого виробництва. З 1941 р. вулиця отримала ім'я С. Вербовецького - першого червоного коменданта Черкас, який проживав по Монастирській у будинку № 46. Денікінці, що увірвалися до міста в серпні 1919 р., чинили жорстокі розправи над місцевим населенням. Вони закатували і С.Вербовецького, який залишився у місті для підпільної роботи. А жіночий монастир продовжував існувати і в кінці 20-х років, але тепер він став чоловічим і налічував близько 80 ченців. В роки війни монастир згорів.
Вулиця в період фашистської окупації називалась Кобзарською, а з 1943 р. їй повернуто попередню назву – Вербовецького.
Свої обриси вулиця змінила в 60-70-х роках, коли розпочалася інтенсивна забудова її житловими будинками, дитячими закладами, гуртожитками підприємств, а також спорудження корпусів Інженерно-технологічного інституту та середньої школи № 15.
В цьому районі виросли нові чотирнадцятиповерхові житлові будинки, які в комплексі з іншими будівлями створили чудовий архітектурний ансамбль нової площі їм. 700-річчя Черкас. Поряд з площею височить красивий новий будинок Черкаського інженєрно-технологічного інституту, де навчаються понад 2300 студентів. Тут діють 23 кафедри, на яких працюють понад 280 викладачів. З них 14 академіків різних академій наук України, 23 професори і доктори наук, 100 кандидатів наук. Студенти освоюють 15 спеціальностей для потреб народного господарства України. В інституті навчаються понад 200 іноземних студентів, переважно з країн Азії і Африки.
На розі вулиць Рябоконя і Благовісної знаходиться одне з старих черкаських підприємств - пивоварний завод, який споруджено в кінці XIX ст. В 1910-х роках цей завод належав підприємцям Б. Беню і Є.Єременку і щорічно виробляв 10 тисяч відер пива, що разом з продукцією інших пивзаводів повністю задовольняло потреби черкасців. Значна частина виробленого пива реалізовувалась в інших містах України. На території подільської частини міста діяв ще один пивзавод підприємця Й. Гомулка, який щоденно виробляв до 100 відер пива.
У 1960-х роках Черкаський пивоварний завод модернізовано і оснащено сучасним обладнанням. Продукція його користується великим попитом не тільки в Черкасах, а й далеко за межами області.Тепер вулиця Вербовецького пролягла майже на вісім кварталів від вантажного порту до вулиці Ватутіна. її будинки потопають в зелені лип ї тополь, розкішних садів, що надають неповторної чарівності нашому рідному місту.