Старі Черкаси

— Коли їду велосипедом чи проходжу пішки це місце, то відчуття таке, ніби відьма дивиться в спину, — говорить місцева Галина Козова, 34 роки.

З іншого боку Городища знаходиться урочище Чуїха. Там є такі місця, куди грибники намагаються не заходити — обов’язково заблукаєш. Зовні ліс нічим особливим не прикметний. Але людина втрачає орієнтацію, не може вийти на дорогу.

У Монастирищенському районі найбільш небезпечною є автодорога Орадівка–Мошни — від межі з Христинівським районом через Цибулів, Івахни, Долинку до Жашківського району. Протягом трьох років тут сталося сім аварій, загинуло восьмеро людей.

— Наш край має багату історію, — каже Юрій Калашник, голова місцевої спілки краєзнавців. — Є місця, пов’язані із кровопролиттями. На території Монастирища 1653 року була битва козаків Івана Богуна з поляками. Загинуло багато людей з обох сторін. Хтозна, можливо, цей факт має якесь відношення до жахливих аварій на цій ділянці автодороги.

Уздовж цього шляху є і місця давніх поховань. При в’їзді в Івахни з боку Цибулева колись було старе кладовище. Між селами Долинка й Івахни та поблизу сіл Жашківського району тягнеться пасмо скіфських курганів, є навіть цілі некрополі.

Ще одним місцем, яке притягує нещастя, монастирищани вважають Голубе озеро, що біля села Терлиця. Щороку тут тонуть люди. Кажуть, на глибині є не одна автівка. Нібито кримінальні авторитети привозять сюди непотрібних свідків.

В Умані неподалік дендропарку ”Софіївка” є проклятий двір.

— Ми з чоловіком колись неподалік житло знімали, то нам сусіди розказували, що цю хату прокляла відьма, — розповідає Тетяна Кучеренко, 42 роки. — Тут ніби дід з бабою жив. Все в них велося добре. Звідки бралося, ніхто не знав. Потім помер дід, баба сама залишилася. Помирала довго, а хату прокляла так, що в ній ніхто жити не міг. Там поселилася якась жінка. То недовго пожила. Не могла витримати, щось їй ввижалося. Все покинула і кудись зникла. Залишила курей, козу. Коза з голоду померла. Курей хтось переловив. У хату ніхто не селився. Багато людей приїздить, щоб купити ділянку. Місце хороше, а ніхто купити не може.

Кажуть, що Черкаський обласний будинок дитини побудований на місці, де в монголо-татарські часи були поховані воїни разом із кіньми. Колишні працівники розповідали, що багато хто бачив уночі привидів. Через це навіть звільнялися з роботи.

— Коли 20 років тому приїхала до Канева, мені сказали, що тут багато відьом, — розповідає 60-річна Людмила Кушніренко. — Я не повірила. Але через кілька років моя знайома розповіла, що на Лисій горі у повнолуння і в п’ятницю 13-го відбувається шабаш. Віра живе неподалік і бачила, як там кричали і скакали якісь жінки.

Ще одним місцем, яке має недобру славу у Каневі є озеро Лимарка. За переказами, тут жила родина лимарів, які виготовляли ремінну кінську збрую. Якось трапилося нещастя — в озері потонула молода лимарівна. У 1980-х на березі озера повісився 30-річний чоловік, покінчила життя самогубством дівчина-комсомолка. В озері немало риби, але вона чомусь не ловиться. Хто з рибалок наважується ловити, часто потерпають від невдач — то у воду впадуть, то рибальські снасті порвуть.